Закрийте очі — і повітря стане м'яким, наче літо ще не відпустило землю. Глибокий бас обіймає грудну клітку, розчиняючи напругу, яку ви носили з ранку. Мерехтливе свічення простору нагадує перші зірки над полем, коли душа нарешті перестає поспішати. Ця тиша народжує простір для дихання, для думок, які більше не тиснуть, а повільно розгортаються, мов запах скошеної трави. Нехай ця мить стане вашим маленьким заходом сонця, навіть якщо за вікном ще день.